Він вкрав її
Він вкрав її під носом всього світу,
Безцеремонно і забувши про кордони,
Не серед ночі, як очам не світить,
А серед дня... порушивши закони...
Бо так, як він, її ніхто не добивався,
Він знав, що в неї безліч сторінок,
В які він з головою закохався
Й не бачив через неї інших вже жінок...
Він вкрав її від кухні і роботи,
Ниток і голки й вишиття,
Бо більше дасть їй у своїй турботі-
Оживить заколисане у самоті її життя...
Він крав її не гаючи хвилини,
У ній є щось таке - чим володіє лиш вона
І не дивився на мораль й причини,
Хотів щоб була поруч... лиш вона одна...
Читав її, посьорбуючи каву,
В її зіниці поглядом вдивлявся,
Дивитися на неї було так цікаво,
Одне недобре - в часі забарився...
І він украв... нехай пробачать їм усі...
Суспільство створює закони,
Та почуття такі сильні,
Що перетнуть усі людські кордони...
Він вкрав її... Хоча йому це лиш здається -
Вона давно відчула щось в собі,
Бо сила чоловіка в цьому пізнається -
Коли любов'ю він привласнює її ...
16.12.2023
