Випадок
Їхав сьогодні у звичайній Київській маршрутці. Побачив наступне:
Усі ми знаємо, що погода зараз не дуже радує: повно слизького, підступливого тротуару, кальобухи, що можна промочити добре ноги, якщо не вгледіти, туман, то мороз то дощ, то не зрозуміло що та інше. У такий час, маршрутне таксі нашого міста просто забите, наче ото комусь поробилося і він вирішив запхати трактора у таврію. Але нічого, наче їдемо, наче без лайки. Подивляємося один на одного тяжкими, змученими очима та і все на цьому.
Наче нічого не примітного, про що тут писати? А от про що.
На зупинці вирішив вийти дідусь. Такий наче і не маленький дідусь - добре вдітий, заможний селянин, вгодований, білі вуса, охайні, пальто сірого кольору, капелюх як у водіїїв минулих часів. І от він виходить, звісно, підковзується і падає. І наче нічого такого тут немає, звичайна справа - впасти коли гололід. Але ж ні, справа стала не звичайною.
Щоб Ви розуміли, той дід, коли послизнувся, він так летів, що перелетів повністю тротуар і впав, аж десь під тином часного будинку. Впав, наче мішок на ліве плече і побачивши під час того грандіозного польоту усе своє життя (на справді усе це виглядало так, що мабуть уся маршрутка думала, що дід проломить той тин і опиниться у дворі) перше, що він почув, мене просто приголомшило.
Замість теплих слів і допомоги, у бік нещасного посипалося від водія:
- Ах ти ж старий діду, ти дивися куди ти йдеш? чи нє? ти шо осліп поки їхав? треба бути уважнішим і тд.
Так, людині, що тільки що вже розпрощалася із внуками у польоті надав допомогу водій транспортного засобу громадського користування. Водій який молодший у три рази, має довге волосся, як у жінки і набиті щоки, як у того пса, що хрюкає, не бритий, у якомусь не зрозумілому затасканому светрі ( біло - молочно - кавовий на колір), який порушив правила дорожнього руху і набив маршрутку, як камеру для катувань. Оцей водій зумів таке учудити. Правильно, раз впав, значить треба - вилаяти.
Я бачив багато свавілля водіїв, і здавалося дивуватися нема чому, але такий випадок, змусив мене трохи порозмислити про нас. Чому ми такі стали? Браття, це реторичне питання. Найбільше вразило те, що йому ніхто не допоміг. Ніхто. А дід встав, обтрусився, підійшов до автобусу, що ззаді підійшов, і допоміг вийти двом жіночкам літнього віку, просто з вічливості. Отак!
Дякую. Будьте чемними. Не забувайте - всі ми люди.
