Вир щастя
Я хочу, друзі, щастя описати,
Мені прийшлося у житті його пізнати.
Спочатку зустрічалась з ним, та я не розуміла,
Що це воно, і не було мені до нього діла.
Та я прозріла й подивилась навкруги,
Й побачила, що щастя рве вже береги.
Його навколо мене так багато,
А перш за все це Богом
подаровані мені матуся й тато.
А ще родина чисте джерело,
До них мене безтямно тягне і тягло.
Яким я віддаю себе до самого кінця,
Чекаю зустрічей, щоб обнімати й цілувати
їх радісні й усміхнені ще лиця.
А друзі — це букет із осені, зими, весни і літа,
Душа від них і спокоєм й теплом зігріта.
І кожен з них доповнює один одного,
Один дарує доброту і гумор,
а хтось знайомить ближче з Богом.
Ну, а хіба не щастя слухати ще музику і чути,
Топитися в природі, в царстві квітів бути.
Летіти з птахами і разом з ними ще співати,
А ще кохати, просто лиш кохати.
Радіти щиро, що у світі є людина,
Від неї зафарбована у кольори
життя мого кожна година.
Від цього у душі в мене веселка грає,
Душа щаслива, бо вона кохає.
І ми ці крихти всім повинні роздавати,
Якщо пізнав, не треба це ховати.
Даруйте всім і посмішки й любов, й робіть добро,
Щоб кожного у щастя вир цей занесло.
***
