Вітер тікає від себе у спогади
Вітер тікає від себе у спогади,
А мені скористатись досвідом цим?
З новим десятиріччям зміни свої погляди
Те, що зараз й моє вже не буде моїм.
Слово в кімнаті сидить, звати Вірити
Може, воно зрозуміє мене
Знов до півночі лишусь сум міряти
Місяць кохання хвилі утне.
Щось знов зануриться у мою голову
Дівчина років шістнадцяти й я
Перше серцебиття стало краплями сорому
Або ж відсутністю і близько буття.
Вона прочита, відшукає всі поламки,
Ліричний герой анонімно навзрид
Серця нема і лишається подумки
Латки поставити, не лишити і слід.
