Вітрильник святкує звільнини
Вітрильник святкує звільнини
Від гавані та Батьківщини,
Щоб із ґратинок у клітини
Тікать, тікать, тікать, тікать...
Не зволікать, щоб не пожити
І в щоглі вже зростають квіти,
І замість зморщок здитиніти,
Бо воля, воля, воля, воля...
А там на березі тополя, і віра,
Хоча в повітрі знялась сіра
Палахкотить, а плаче ліра,
Що ж вже робить, робить, робить, робить?
Над прірвою не варто сльози лить, і годі
В далеку путь та в нещасливій згоді
На цій спаскудженій природі
Така вже доля, доля, доля, доля...
