вокзали
мені із тобою горіти
палати і тліти
шукати на вулиці ранку медовий серпанок
і скільки б тобі не було, ми всього лише діти
тим часом, під твій міцний сон я готую сніданок
і наче, мандрую в ті сни
я стою на пероні
торкаюсь руками людей, цих сумних пасажирів
прощання у потязі - довгі, протяжливі стони
вокзали чимало таких кожен день пережили
блукання тіней, пригортаєш мене, захищаєш
боїшся сама, хоч багато всього зрозуміла
хоч ти біля мене стоїш - ти від мене тікаєш
хоч я біля тебе стою - я б тебе не зловила
