Вовчий шлях
Ступають важко ноги, біль пече,
неначе вовк, іде вперед - до краю.
Та воля до життя ще й досі в нім палає.
І погляд жевріє палких його очей...
Лиш скалки снів, і пам`яті тягар.
Окрім мети, немає сподівання.
Із вітром серце віднайшло єднання,
поклавши долю на Богів вівтар.
Крокує вовк, а може... і людина,
здичавів дух, відкривши відчуття.
Цей вовчий шлях - тепер твоє життя,
у світі цим, занадто швидкоплиннім.
