Воїнів любить вічність
Чорне сонце відбилось на вістрях мечів,
час запрошує у швидкоплинність.
Не пройдисвіти ми, і не втікачі, -
воїнів любить вічність.
Золотіє над степом сварга в імлі,
заколисана сивими травами.
Тільки з неба небеснії ковалі
нас вітають палкими загравами.
Як один - у броні, у блискучім вогні,
на щитах - ворогів кров.
Поміж зорі - наш шлях, що блищить вдалині,
Ми повстанемо з попелу знов.
Знов триває війна, вкотре гинуть сини
за держави безпеку й величність.
Воля - понад усе, бо не має ціни.
Воїнів любить вічність...
