втеча моя застигла –
втеча моя застигла –
хтось течію зурочив.
руки вигадують крила,
крила вигадують очі.
кілька начерків тишею –
тишею кілька речень.
ми – не горішні! ми – вищі...
вже за межею зречень.
ти даси серце, я – душу:
осінь розгадує шифри,
плаче дощами – сміюся –
сльози, як мантру, витреш,
бо нерозгадана пам'ять
наших колишніх історій...
крила малюю словами,
крила лаштуєш для Бога.
втечі такі незграбні,
осточортілі, далекі –
ябко упало між нами,
осене-фантазерко...
