Вулкан кипів, просивсь на волю,
Під хмару пилу заховавсь.
Під маскою – гримаса болю,
Якого сам собі завдав.
Тихенько серденько шепоче:
“Пробач йому, він не хотів…”
А я дивлюсь, як літо плаче.
Вулкан терпіння закипів.
