Я би хотіла вміти говорити про минуще
Я би хотіла вміти говорити про минуще
про чоловіка, що розмахує як кадилом,
пластянкою з вересневими малинами
він ощасливим якусь літню пані з передмістя
а тепер малини ощасливлять його
може ще когось
втім і так не мало.
про жінку з килимком для йоги
але без годинника
вона нікуди не поспішає
вона рахує час собою -
кроками, подихами, ударами серця
Я би хотіла вміти говорити про минуще
бо закінчуватись нині означає бути вчора
як перестиглі осінні малини
як поспішні прощальні рукостискання
як тепло.
