Не виходить.
Я чомусь не можу сказати тобі, як я люблю, я боюся тебе, твого погляду злого або, навіть більше, якщо погодишся, якщо здасишся на мою милість. Це буде велика відповідальність, я не зможу клеїти дурня, морозитись, вдавати, що мене примусили, що це був не мій вибір. Доведеться пірнути в цю лунку, на іншому боці якої - смерть.
Я боюся тебе з тієї ж причини, з якої боюся жити - за все хороше, за все приємне й веселе має бути якесь покарання, хіба ні? Он я лиш посміхнувся зранку якійсь думці потішній, як уже ввечері маю ковтати сльози, то яке ж покарання буде за тебе?
