Я граю на ґратах мелодію волі
Я граю на ґратах мелодію волі,
А що ще робити невільним птахам?
У дикій гонитві, без рідної долі
Шукаю у стінах я місце ногам.
Хвиля буремна, сльозина темна,
Ніжно пропалить чесну щоку
Може, і справді дорога даремна?
Як промовчати про бідність таку?
Струни на арфі застигли навічно,
Більше не буде лунати тепло
Хто б ти не був і як би цинічно
Ти не здавався... Розбився як скло
Я буду копати руками в асфальті,
Я буду стрибати до самих небес
Лише б не бити щодня по пенальті
І не здаватись одним із чудес...
