Я ходжу завжди сотнею кімнат
Я ходжу завжди сотнею кімнат,
У кожній є вже власна роль для мене,
Я сплутав ролі, все, як каземат,
Пробачте всі - тут буде nota bene.
Мій ґлузд мене лишає сам на сам
З всім Всесвітом, з кінцевістю й початком,
Усіх змирив, віддавшися чортам,
Образив всіх, лишившись янголятком.
І маску зняти норову нема,
Бо в полум'ї і тріска не відмовить,
Тому душа загине, де зима,
А голоси продовжуть лихословить.
