Я не мастак писати прозу
я не мастак писати прозу,
тому летять мої вірші.
мені не треба звати музу,
вона живе в моїй душі.
я знов сьогодні опинилась
на стадії,мабуть, з нуля.
щось у мені перемінилось,
але це досі все ще я!
в мені померла віра в диво,
проте я не відмовлюсь від чудес.
життя,хоча і носить криво,
та сонце світить із небес.
маю бажання врешті зрозуміти
куди й навіщо далі йти?
мені би нові крила,щоб летіти,
а не проти течії пливти.
в мені ще тільки таєммниць
і хто ж їх має пізнавати?
у відблиску твоїх-моїх зіниць
я бачу,ти не можеш знати.
і що ж тоді,до кого я звернусь,
якщо моя надія в безнадії.
я чесно знаю – скоро я звільнюсь.
і вже байдуже звідки падати до мрії.
