я тихо блукаю вулицями, де колись сміялися друзі.
я тихо блукаю вулицями, де колись сміялися друзі.
де уривки наших життів висять на гілках шипшини
ми не знали тоді, що складатимемось з ілюзій
ми не знали, що боляче падати із вершини.
ми й не знатимемо про останні наші хвилини
не почуємо й не озвучимо всіх пробачень
на могилах, де нас послухають лиш жоржини,
які і так не розумітимуть їхніх значень.
