Який же урод
Який же урод, я роблю все нахуй не так,
Смс-ки тобі недолугі, невже взагалі не відстрілюю, що відбувається.
Це при тому, що відповідати твоїм очікуванням - моя основна робота.
Добре, передзвоню, коли стомлюся
себе ненавидіти і жадати тебе.
Коли ти не дивишся, мене ніби й немає.
Нудне і прісне все, ще й не важливе.
Сенсу не доберу, як грати в цю гру з іншими - вони ж зовсім не розуміють мене, їм байдуже, вони сильні, сміливі, розумні і дужі.
Я довго вчився і вивчився на пацієнта - слухняно хворію, як щойно холодна погода, і доля - брехлива, задрипана хвойда - з радістю приймає мене на стаціонар.
Струмок цей крутий, гомінкий та одвічний, понівечений рисами скель, ще тече, сподіваюсь, не буду одним із твоїх підопічних.
