за краї
наші прóвесни - литі, не вилиті.
за дугою надбрівною - тьма.
чорним воском іде по суцвіттях
перегіркла оця зима.
б‘ється вогник із синього відчаю,
палять біси свої язики,
а я вичитав - я тебе вичитав
на загоєних картах руки.
нащо водиш ножами над тіменем,
замовляєш на довгі літа?
я багатий лише твоїм іменем,
не скажу його - хто б не спитав.
заки майво твоє пшеничне,
як циклон, наді мною стоїть,
то й не страшно, і втратити нíчого -
тільки литися
за краї.
