Зачинено ззовні
Ти загубився десь між легенями, чи між ребрами...
Всередині такий бардак, що вже місяць не можу знайти.
А ти все десь там мені муляєш, колишся деколи,
Заважаєш спокійно жити.
Часом затихнеш, ні пари з вуст.
І, здається, вже вільно дихаю,
Але ж ні, знову чую твій клятий сміх,
І як ти там всередині щось мугикаєш.
Я вже їздила до лікарень і до церков,
Я була у шаманів, у цілителів і ведунів.
Вони всі в один голос кричать, щоб ти вже пішов,
А ти лише знову й знову смієшся із них.
Я кажу тобі: "Досить, іди собі, шукай іншого дому"
Я кричу, що не хочу більше тебе відчувати,
А ти лиш всміхаєшся, й кажеш, що ти готовий,
Та не можеш, нажаль, ізсередини відчиняти.