закатована
пʼятий ніж втискається в одне і те ж місце в серці
від нестерпного болю тріщать по швах артерії
виливаючись у безодню
просто хочу вдягнути татові берці
які допоможуть самій дійти туди
де обрій насолоджується самотньо в повню
хочу стати сном, який випалюватиме моє імʼя
а потім чорнило залиє його навічно
бажаю темного неба із молоком
а не вогненного розпеченого яке верещить і ковтає спогади іронічно
сподіваюсь, що памʼять служитиме мені
а час не вдягне кайдани на мої тонкі бліді запʼястя
що молитва здатна врятувати розʼятрену душу
а крилаті не бачитимуть закатоване розпʼяття
