Залежний
Ти відчуваєш біль і страх,
Не знаєш де ти, що з тобою сталось,
У тебе сльози на очах,
Такого ще ніколи не траплялось.
Ти заховатися б хотів,
Та зараз ти у схованці скромішній,
Цей лабіринт із найстрашніших снів,
І жах в душі на смерть приреченій і грішній.
Блукаєш, ніби бачиш світла блиск,
Та це уяви хворої фата-моргана,
І у момент коли ти це збагнеш,
Немов би сіллю на криваву рану.
Але цю долю вибрав сам для себе,
Зробивши крок в цей темний лабіринт,
Не було того, хто б сказав: “не треба”,
Він ароматов вабив ніби гіацинт,
Коли лиш увійшов в незнані коридори,
Там щастя, молодість,екстаз,
Життя -мов фільм, а люди – мов актори,
Та потім все пропало водночас.
І зараз сам тут, сам,нікому вже не треба,
Лежиш напівживий в багні життя,
Не в силі ти піднятись, доторкнутися до неба,
І скоро вже відійдеш в небуття.
А як багато би зумів зробити,
Якби не шприц лукавий з вмістом смерті,
Ти не хотів себе напевно погубити,
Але зробив це -будемо відверті..
