Залиш мене на мить самою
Ти навчив мене кохати,
Ти викликаєш дивні почуття
Поки змушували всі страждати,
Ти дав мені нове життя
Ти – дивний світ,в який я поринаю,
Забувши все і назавжди.
І твої очі,які я так кохаю
Шептатимуть мені: “Не йди”.
І їх тепло,що грітиме мене,
І ледь помітні сльози при прощанні.
Кожну мить я пам’ятатиму тебе
І буду цілувати,як востаннє.
Мені дарують щастя мить
Твої слова,твій голос,твої очі.
З тобою забуваю,що болить,
З тобою все життя я бути хочу.
В наступний раз,тебе я обійнявши,
Скажу собі: “Тепер не відпущу”.
І навіть сотні раз страждавши,
Собі пообіцяю,що прощу.
Бо блищої людини я не маю,
Бо кращого,ніж ти вже не знайти.
Я зрозуміла,як тебе кохаю
І сенс життя мого це – ти.
Ти змусив мене повірити в взаємність,
Що відчуваю я – те саме й ти.
І для мене знати це – приємність,
Яку нічим не замінити.
Подібного ніколи я не відчувала,
Лиш обманути я себе змогла.
Весь час цей,думаючи,
що кохала,Все серце своє віддала.
Лише тому,із ким гадала,
Я проведу усе життя.
Й до кого ніби відчувала
Ті самі щирі почуття.
Та лиш тобі відкрила свою душу,
Лише від тебе сльози щастя ллю.
І відчуваю,що сказати мушу,
Як сильно я тебе люблю.
Як сильно хочу обійняти,
Цим висловити почуття.
Не хочу більше відпускати,
Віддам за тебе я життя.
І я щаслива,що знайшла таку людину,
Що зрозуміє мене і не осудить,
Що любить від одну єдину
Й вона його всім серцем любить.
Очей,тепліших за твої не знаю,
Як зачарована дивлюсь у них.
І потрапляю я у світ безкраїй,
У відчуттів світ неземних.
Я бачу в них обрій своїх мрій
І виникає дивне почуття.
Заради тебе,любий мій
Віддам я все своє життя.
(с) Мілена
