Жінка печальна ходить за мною часто
Жінка печальна ходить за мною часто.
Коли я оплачую світло чи воду в крані,
Вона наближається майже впритул до каси,
Каже приречено черзі: «Чи є тут крайній?»
Жінки цієї чорні вологі очі,
Русе волосся, витончені зап’ястя.
Зайде в «Ашан» сьогодні і скаже: «Хочу
Жити без знижок…» І додає: «…на щастя».
Завтра на пошті стане за крок, як завше, –
Рве у кишені нитку чи губить гроші.
Не озирнеться. Слова мені не скаже.
Тільки очима: «Займіть моє місце, прошу…»
