Жити за двох
Минуло вже півтора року від початку повномасштабної війни на території України. Мій коханий загинув на бойових діях в Маріуполі. Зробивши какао я сіла на підвіконня дивлячись на руїни мого міста після атаки РФ. На вулиці був холодний дощ. А я з теплотою в грудях згадувала кожну мить зі своїм коханим, кожен поцілунок, кожні обійми. Я згадувала його прекрасний образ, очі та голос. Я боюся, дуже боюся що одного дня забуду його очі, голос.. Чому саме він, а не я? Що ми, люди прості, їм зробили ?. Я ж так і не сказала йому наскільки сильно я його кохаю. Вже занадто пізно думати що було. Треба жити далі, жити за нас обох.
телеграм канал
книжковий ліс
