Життя своє, мов книжку я гортаю
Життя своє,мов книжку я гортаю,
Вже всього,що в ній,мабуть,і не згадаю,
Полишу той день,в якім тепер живу
І минулим сторінками попливу…
І мені тепер це сном здається,
Що вже було,не повернеться,
Й немов з прочитаних книжок
Я позбуваюсь непотрібних сторінок.
Так писалася історія моя
І тоді,тим цікавіш не знала я
Як тверділа думка довго в голові
І з’являлися шляхи нові й нові…
І не знала я чого й чекати далі
Вже,здавалось і пройшла ті дні чималі,
І від долі повороту я чекала,
Та,бувало,сама в руки долю брала.
Бо що хтозна мене тоді просило
Й було могутньої такої сили,
Здоровий глузд там участі не брав,
Тоді він непробудно в мені спав.
Час зводив мене з різними людьми
І такі,чомусь,були несхожі ми
Та якось все ж заводили розмову,
І знаходили ми,ніби,спільну мову.
Та час мене жаліти не хотів
Там спільний міст він знов розвів,
Ті,що хотіли,так і не зостались
І між уривками історії втрачались…
Та все,мабуть,було це недарма,
Такого в світі,думаю,й нема,
Бо що було,те в пам’яті лишилось
І як рука писати б не втомилась.
Всі ми пишемо свої книжки,
Хоч і,здавалось дні ідуть поволі
Кожен з нас творець своєї долі
Може,і на це підуть роки.
(с) Мілена
31.01.2013
