Знаєш
Знаєш,
а я ніколи не був
надпримхливим у виборі,
не зважав на безглузді канони
тупого суспільства,
для таких в голові
є вбудований відділ призирства,
й сатирично оформлені
кожному недругу титули.
Я міг вдовольнити всі свої вимоги,
простими подачками…
Та зараз коли мій лівий шлуночок
маленького серця розширений,
а мозок від опалу
гарячих емоцій прожарений,
я втрамбовую в закутки
ці почуття цілими пачками…
щоб повернути
на свої місця мов ізолінію
моє життя в течіЮ банальності
з екстрасистолами ,
бо зараз тобі поклоняюсь
читаю тебе наче біблію
і не підозрюю із
скількома ще сліпими апостолами…
тому відпусти…
того кого постійно відштовхуєш
не тримай за руку,
якої ніколи не бачила
не дивись своїм ніжним
у мене в уяві поглядом,
а лясни добряче по писку
– бо ти вже пробачила.
