Зрада
Лишилися спогади... П'янкі і гіркі, як дим.
Я хочу туди, де колись я тебе не знала.
Зануритись в хвилі нестерпно болючих днин
Де ми є чужі, і окремо йдемо одним шляхом.
Лишилися спогади, гострі, як лезо життя,
Що крає на теплі пелюстки знесилене серце,
В обійми твої вже немає мені вороття,
Твій подих гарячий ніколи мене не торкнеться.
Лишилися спогади... Доле, що з ними робить?
Солодка снодійна отрута змішалася з ними...
І ллється, хлюпоче, шепоче, таємно бринить,
Про те, що дві рідні людини вже стали чужими...
