Майя Свириденко
Закінчиться війна
І знов чебрець
вкриє землі задумане чоло
Ми відбудуємось
Все буде краще, ніж було.
Та йде болюча пам'ять напростець
Як цариця Катерина
Схотіла узріти
Григорія Сковороду
Нашого пііта.
Міністри враз виконують
Царськую ухвалу
Прийшла баба із базару
Злюща, як пантера,
І відразу з запитанням
Кинулась до мене:
- То де ж, діду, той добробут,
Що нам обіцяли?
Дохідливе тлумачення
- Слухав, куме, я сьогодні
Верховную Раду.
І прийшов оце до тебе
На таку пораду:
Виступали депутати
- Просипайся, чоловіче,
Де таке ведеться,
Пізно п’яним причвалав
Й досі не проснешся.
- Забрів вчора до куми
Ветерани це ті –
Хто кували мечі на орала.
Хто країну з руїн підіймали
Хто сіяли хліб і косили
В сніжки бавились хлоп’ята,
Володя і Толя.
Только ховавсь від ударів
За стовбур тополі.
Та попала ненароком
Сніжка прямо в личко.
Сидить Петро на лавочці
Цигарку смакує,
Коли гляну, а до нього
Кум Іван крокує.
- Чому такий сумний куме,
Вже пів віку, ніби вчора,
Та ні вже сьогодні
Картини твого життя
Всі як на долоні.
50 років тому
У весняну днину
Хоч молодість наша пройшла непомітно
Як завжди відходить весни ніжний цвіт,
Душа залишилась іще молодою,
Вона не старіє від прожитих літ.
Вже виросли діти, онуки зросліють,
Та сняться, буває, ще райдужні сни.
Відгриміли бої,
Ти залишився жити
Доля так наказала:
Хліб ростити, косити.
Спомин серце стиска,
Вночі рани болять,
- Чи були ви з болячкою
Ще у кого-небудь?
- До аптекаря заходив,
Може дасть що треба
- Уявлю яку дурницю
Міг він лише дати.
