Вікторія Стужева
Тогда, мне кажется,
Было за 14,
И у меня нет слов.
Взрослые бесят своим недоверием,
А это ведь всего лишь, -
Подростковая любовь.
Відчуття очікування чОгось -
З'їдає мене не на жарт.
Я весь час їм про щось молюся,
Але втома доходить Богам.
Я весь час чогось тут чекаю,
когда Боги говорят о жизни, -
ироничней становиться лик.
я служил, и я знаю, что вместе
нам не Зевс быть с тобой запретил.
когда люди глаголют о смерти,
я ніби спішу весь час,
щось долати,
тож кінчається в мене бензин.
мене не бажано постійно чіпати,
бо нерви більше не стримують сил.
Хочеться чаю і на Аляску.
І трішки солодкого меду.
Мені 18, а я й досі,
не знайшла собі логопеда.
Ти знаєш, де мене знайти.
Тож, повертайся, скоріше, додому.
В очах твоїх, що мерехтить блакить -
Знімається вся моя втома.
Повертайся, скоріше,
достану тебя из шкафчика,
как запретную вещь.
но не сколько наркотик,
как ностальгию.
потому что отныне,
раніше ми слухали Лану Дель Рей,
а тепер виють сирени.
яким не було б, наше "завтра",
благаю, бережи свої сили.
Якщо писати тобі листи,
То треба їх буде палити.
Мій любий, бурштин,
Це лиш копія гри.
На згадку в моїм залишилася
Серці
Проклятье омоют грехи и слёзы.
Ты незримый и бедный раб.
Любое слово твоё - окутано ложью,
На презренный деспота лад.
Глаза - стали частью стекляшек
заїбалася трохи любити,
але сердце жахливо палає.
чим я можу тебе зрозуміти,
коли мозок давно розплавило?
