та, що мерехтить зірки ...
Величезна на разі дилема:
куди подітись від наглих очей?
Очей людей, що не знають міри,
людей, що змусять не спати кілька ночей.
Ті очі завжди поряд.
Задуха прикрашає шию,
сирість пронизує тканини,
й нема ніяких почуттів,
окрім як почуття провини.
Слухаєш ти та допомагаєш,
Я знову змішую реальність із думками,
бо там існує більшісь усього мого буття.
Все те, що в серці накопилося роками
перетворилося у полум'я життя.
І ти гориш, бо ти і є лиш там,
від того, як усе стає лиш гірше,
з кожним днем і з кожним роком.
як думаєш, що напишеш шедевр,
виходить лиш суцільний сором.
хочеш крикнути у ввесь голос,
аби лиш стало краще на мить.
feel lack of rough sensation?
feel how something clogs your throat?
feel how hate gives you the tulip bulbs?
feel how water sinks from your own boat?
feel my dark side of the moon?
чому ти зі мною дружиш?
хотіла б я знати.
чи притворюєшся ти ввесь цей час?
чому не плюнеш ти мені в обличчя?
Знайди серед тисяч віршів своє слово.
Слово, що не вдає, що все чудово.
Можеш і речення, якщо не слово,
що означатиме все і водночас нічого.
Знайди свою дію серед сотень дій,
й проведи її в реальність з країни мрій.
