Ксеня Лів
Якщо жити не поспішаючи,
Смакувати кожну хвилину,
Відчуття будуть вражаючі
І емоцій не буде спину...
Тамувати подих від пестощів,
Грітись в теплих променях сонця.
Мої думки... щасливі або грішні,
Наповнені тобою, дивовижні...
Дають наснагу й крила за плечима.
Завжди шукаю в натовпі очима
Тебе...
Навіщо бавитись життям?
Коли ти тут, а завтра там.
Вона чекає крізь пелену розлуки.
Щасливий ти, а їй пекельні муки.
Навіщо спалювать мости?
Коли вже не можливо далі йти.
У тиші панує самотність,
В шибки вдивляється осінь,
Шум чайника, як ілюзорність
Тепла...і хочеться сказати досить!
А стомленість требує тиші...
В кімнаті затрелить дзвінок,
Вона була безсовісно красива!
І гордовитою ходою несла себе...
Руде волосся, як полум'яна грива,
Рум'янець на щоці - вино терпке.
І світ зібрав в ній ідеальні лінії:
Я буду тією, хто не дасть тобі заснути,
В думках твоїх я оселилась назавжди.
Вночі я хочу поруч завше бути
І залишати на подушці свої сліди.
Хочу тремтіти від того, що ти поруч
І плутатись в словах від почуттів.
Як промінь сонця
Посмішка коханої людини
Дотик до серця
І лічиш ті хвилини...
До зустрічі...
Малюй її вуста
Чи вмієш ти казати "ні"?
Коли тріпочеться від болю
І аж палає, наче у вогні,
Маленьке серце, скривджене тобою.
Чи вмієш ти казати "так"?
Коли кохаєш до безтями.
