Неоніла Гуменюк
Щоб спокійно спати, бачить гарні сни.
Усміхнеться ранок і почне розмову,
Щоби прокидались всі швиденько ми.
День прийде привітний і йому ми вдячні
За цілунок сонця, лагідне тепло,
Полудень покличе нас усіх до саду
Бурштинове й золотаве,
Лиш шовковиця зелена
Край городу біля клена.
Та й для неї час настане,
Коли листя іншим стане,
Бо пожовкне й потемніє,Може трохи й посіріє.
Та усмішка привітна гріє теж.
Хоча тебе давно уже немає,
Тих днів щасливих більше не вернеш.
А спомини-птахи усе літають,
Приходиш в сни, матусенько моя
І ніжно й лагідно до себе пригортаєш,
Та випадково стрілися якось.
А виявляється - нам по дорозі.Вийшло так,
Що ми пліч-о-пліч літ багато ось.
Підтримуєш мене у всьому, любий мій,
Потрібна моя поміч і тобі,
Разом легше долать життєві труднощі,Ділити радість світлу теж навпіл.
Подарувало літечко зозулі,
Вона зраділа їм, але не взула,
Поклала між зеленої травички.
Ними милуються усі, хто тут буває
І птаха нахвалитися не може.
Яблука збирала у великий кошик.
Білі та червоні, такі соковиті,
Золоті, рум"яні, всі до рук просились.
Хуліган-вітрисько почав пустувати,
Перекинув кошик та й утік із саду.
Врізнобіч котились всі червонобокі,
Звуть його "сто голочок".
Він почує небезпеку
Заздалегідь іще далеко,
Швидко скрутиться в клубок,
Не страшний йому ні вовк,
А ні лисонька-кума
Який вступатиме скоро в свої права,
Щоки рум"янитиме яблукам зеленим
Й завершуватиме він іще й жнива.
Зелен-отави покосить устигне,Розсипле, як намисто вранці роси,
Роздмухає вогонь на горобині
І зустрічатиме уже красуню-осінь.
Душею вони завжди молоді,
Їм компліменти треба розсипати,
Неначе зорі в небі голубім.
І берегти й леліяти, мов квіти,
Коханням огортати їх серця.
На крилах щастя зможете летіти
Зелені були навесні
Їхні маленькі-маленькі листочки,
Співав соловей їм пісні.
І літом спекотним вони зеленіли,
Під ноги стелилась трава.
А восени стали всі золотими
По річці пливе, ніби човник маленький.
Осінь же пізня, тремтить він. промок,
А хвиля відносить його так далеко.
Тримається ж стійко.На нього іще
Сіла пташина мала відпочити,
Крихітні крильця стомилися вже,
Тихими кроками
Осінь ступає.
Так рік від року.
Змінить осінню
Пору чудову
Інша картина -