Диитро Пайда
Не змушуй мене розбиватися
об твої грубі бар’єри,
Не змушуй лиш епізодом в пам`яті статися,
не змушуй «кохаю» завершати кар'єру
не змушуй мене забувати епілог і пролог
Я наш світ будував на прокуреній кухні в своїй голові,
Там серед саду, що весь у мріях порослий,
чотиривимірна юність, в неї порядки свої,
І поруч ми-аутсайдери беззмістовних рухів дорослих.
