Віра Стаф
У вікні дитина
За селом хатина
А ти знову вкотре
Вирушаєш в даль.
І нема як разом
Де взлітаєш часом
Я можу зовсім тебе не знати
Але це не мішає тебе чекати
Це не мішає тебе хотіти
З тобою мріяти, летіти.
Я можу багато чого не знати:
Де говорити, а де змовчати.
Чого шукаєш, на що чекаєш
Ти знаєш точно час прийде?
Живеш, як знаєш
Ніби не минаєш
Зроблю, я встигну, вже як є.
Потрясла би легенько
Можеш нічого не мати
І тепло дарувати
Можеш стати для когось усім.
В нього всього багато
І машина і хата
Але щастя для нього не в тім.
Часом потрібно все забути
І стерти з пам'яті геть все
І вже без сумнівів побути
В новому дні, де все нове.
І не потрібні порівняння
Коли мова йде про кохання.
