Дмитро Хмарний
Ясний перелив...
Вітер розгойдує тінь
шумливих дерев,
ніжно малює прості
пейзажі осінніх днів...
Мій "натюрморт" доволі нетиповий -
лиш чорна папочка і ручка.
Неспішний ранок, шум і кучка
легких і зовсім вже не кволих
думок...
Як хочеться інколи зникнути безвісти,
хоча б на годинку залишити звичне,
пірнути у чисте, холоднеє озеро
і плавати, й жити, й всміхатись, дивуючись
величним, та зовсім тендітним пейзажем...
І враз зрозуміти, навіщо художники
