Алла Вишня: Всі вірші автора

Всі вірші Оригінали Переклади

Кидай слова

Кидай слова, не тримай в собі їх,

виказуй все, що давно хотів,

не так що в фразах моїх, чи діях,

давай кажи, не кидай ножів.

Усю енергію вилий в люті,

розбий хоч мільйони моїх тарілок,

усі події давно вже забуті,

by Алла Вишня

Думай серцем

У клітці власних амбіцій,

за гратами темпераменту,

ми не порушуємо традицій,

ми тільки вводимо власні правила.

Ми арештовані своїм розумом,

живем у світі лише знаннями,

шукаєм вихід одним лиш способом –

by Алла Вишня

Ворожка

Липневі, м’ятні й безсонні ночі,

в очах – вогні, а в косАх волошки,

лукавий усміх й зелені очі,

в руках стихія, вона – ворожка.

У серці море, бурхливі хвилі,

в душі блакить й неосяжна даль,

все б підкорилося її силі,

by Алла Вишня

Тобі

Мотиви вечора, на кшталт тугих симфоній,

п’янкі, разючі аромати ночі,

а я ще розповім тобі маленькій, сонній,

як небо розкида в ночі свої блискучі очі.

Я ще тобі, такій хорошій, ніжній,

ще заспіваю своїх тихих пісень-мрій,

І ще колись, мабуть, на цьому тижні,

by Алла Вишня

Тасманія

Ось де ти, моя маленька Тасманія,

ховаєшся в гирлах диких річок,

в долонях ти фобія, над прірвою – манія,

нагадуєш сотні снів-пташечок.

Вони розлітаються всі І зникають,

не чути ні співу ні шелесту крил,

коли не чекаєш ти їх – прилітають

by Алла Вишня

Настояний чай ромашково-м’ятний

зігріє холодне обличчя ранку,

ти на любов, мабуть, просто не здатний,

мені ж до любові, як до світанку.

Я закриваю очі всьому місту,

співаю ночами й пишу пісні,

совісті тепло, спокійно і чисто,

by Алла Вишня

Стоп’ятнадцятий дощ

Дія перша.

Стоп’ятнадцятий дощ з карнизу йшов якось по-особливому, зривав усмішки з облич похнюплених

себе називаючи сірою зливою.

Дощ відкорковував смуток ночі,

розливав його на дахи й у душі,

обіцяв зникнути, та знов обіцянку порушив.

Дія третя.

by Алла Вишня

Старий водій автобуса не курить сигарет

Старий водій автобуса не курить сигарет,

він їде потихеньку й завжди зітхає тяжко,

шукає у автобусі знайомий силует

І носить він штани лиш на товстих підтяжках.

Водій киває сивістю всім пішоходам вулиці,

І тихо посміхається до діток до малих,

І зразу ж як дверцята автобусні розтуляться

by Алла Вишня