Anti Vodorod
Напроти шпроти на столі джмелі гудять летять в очі мої мене вкрадуть в той час коли жили нещасні куркулі а далі я опинюся на вокзалі малі історії буття життя моє як річка плинне в оцю хвилину я дитина в наступну стану теж джмелем і я сприймаю безліч тем коли мені ці теми рідні та крила блідні бліндажі мене врятовують від кулі срібні бурулі на будівлях веселощі на кораблях нас випробовують як хочуть щоночі дуже особливо птахи клекочуть у полях.
Шалений мій стан майже зірвався з ланцюгів
Стань рідною мені людиною
Здичілою стежиною в царинах твоїх снів
Я проросту жоржиною
Шелест гілок
Моя причина біжить від мене під замок
Мій вирік ніби остаточний
Я відстаю завжди на крок
мене мій вирік завжди дурить
Я тебе боюсь...
Ти мені бреши
Ти мене карай
Ти мені пиши
Ти мене полюй
Жорстока бутність.
Надто сильно
Мене невтомна правда ріже
Я відчуваю це тактильно
Хоч я стою, та впала сутність.
Ховаюсь від ненависті
Тепер я розумію
Палаю і не грію
Час робить з нас рабів
Ненависті до себе
у тому вся сутність нервових робіт
гаюсь в калюжі за крок від воріт
тремчу хаотично Блискавкою
що в русі не може рухатися
що вічно приречена смикатися
і потай це хтось намалює
Розмова - це коли від відчуттів не треба слів.
Слова псують, псують моє кохання.
Остання спроба - завжди прісна, завжди не остання.
В моєму місті у полон всі взяті тишою
мільярдів слів, мільярдів штучних висловів,
Якщо я бачу те, що бачу,
Роблю те, що роблю, і чую
Все, проте, все ігнорую
Якщо вже бачу інше і роблю,
і чую те, що не існує
Це тенета. я чаклую
Коливання - непомітні
Цілий тиждень - білий степ
Сни гранітні,
вітер сипле когнітивні перешкоди
мені в очі й на підлогу
Відчуття - різноманітні
Твій стан
твоя утома...
глибше
Тяжче
Без питань.
Потужно.
