Богдан Сусляк
Нема мені місця на сім світі
Навіть на своїй рідній землі.
Голі, босі, як прокляті діти,
Не в країні — а в вічній імлі.
Я сиджу в рідній хаті, в кімнаті,
А моє серце є черстве,
Бо я колись любив.
Та вийшло так в моїм житті,
Що я любов покрив.
Вдавав усім та ще й її,
Що зовсім не люблю
