Юрій Андрухович
ми шукаємо щонайточніших знань
драбинами сходимо на вищі поверхи книгозбірні
нишпоримо по стелажах спільно з павуками
здіймаючи крейдяні хмари під стелею
мов на вершині стрімкої вежі
почуємося повітряними гімнастами
аж забиває дух і ледве
втримуєм рівновагу
І
Гей, дерев’яна церкво-царице,
Гей, паніматко в хрестатій намітці;
Що тобі світ — се гульбище нице,
в небо ходімо — там тобі місце,
там тебе стрінуть блискітки ясні,
Гак, наче брама — то вхід.
Є міста, до яких неможливо
зайти через браму.
зайти.
І приносять великий ключ, і шукають,