Юрій Андрухович: Всі вірші автора

Всі вірші Оригінали Переклади

« ‹ 1 2 3 4 5 6 7

…

› »

Балада Повернення

Коли мандрівник повернувся додому,

ступив за ворота, зійшов на поріг,

здійнявши на плечі дорогу і втому, —

всі радощі світу вляглися до ніг.

Його не забули, його зустрічали:

вечеря з вином — на широкім столі;

чомусь не казав про далекі причали,

by Юрій Андрухович

XVIII “Про театри, цирки та іподроми”

Про театри, цирки та іподроми

не писав тобі ані слова. Й не буду.

Є вагоміші драми, себто погроми:

на прохання люду повісять Юду

чи каструють Будду (яка різниця!)

на вимогу нарсуду в ніч солов’їну.

Я щодня тут їжджу попри в’язницю.

by Юрій Андрухович

Романс Мартопляса

Я стужився. Я, мов кінь, погриз вудила —

відступи, бідо гірка й мороко:

десь любов моя на Ринку заблудила,

десь отам,

між ренесансом і бароко…

Я стужився. О подайте катеринку!

Юрій Андрухович

Етюд серпня

серпень жарінь розпашілого глека

жовто спахнули дахи і портали

книга яку неуважно гортали

раптом сліпучо заквітла мов спека

серпень ріка невимовне солодка

плинуть будівлі старої сецесії

чиста й тонка світляна поволока

by Юрій Андрухович

Фотопавло

Чи легко упіймати застояне повітря

провулків архаїчних, немов дагеротип,

коли твоя робітня — завалена дровітня,

і не виходять очі, а іноді роти?..

І хто нарешті винен, що з нас такі моделі,

що клацає в порожне щелепа-апарат?

Таким, як наші, пискам — не місце у музеї,

by Юрій Андрухович

Пошуки вертограду

Ще трохи — і ти збожеволієш

від щастя продиратися крізь оці кущі.

«Суниця, — повторюєш, — малина,

порічка, ожина, ліщина, аґрус!» —

і знову, як заклинання — спочатку.

Сполохані птиці, деякий час покружлявши

сідають тобі на плечі.

Юрій Андрухович

Планетарій

вчимося бути далекоглядними

недільного дня тяжіємо до повчальних розваг і видовищ

розглядаємо небо зі сферичної башти

випнутої мов око циклопове

неподалік чортового колеса та літньої естради

виткими сходами прямуємо до зірок

припадаємо до телескопа мов до дерева

наводимо різкість в окулярі

by Юрій Андрухович

Атланти і хліб

Увечері, коли зійде горіння

зірок і ліхтарів, і наші очі

такі стають глибокі, аж пророчі,

а руки від утоми — мов коріння,

і в суєту життя, немов у кліті,

пірнаємо,— в освітлені крамниці,

вони стоять повз нас, розвівши лікті,—

опуклі м’язи, ребра та очниці.

by Юрій Андрухович

Вуличний етюд

вітер то птах опівнічний змах

що там за вікнами в сонних домах

тьмяні жарівки свічковий сад

тихі водойми рожевих кімнат

риби на стінах безгучно шепочуть

з кранів іржаві потоки хлюпочуть

Юрій Андрухович

Ієронім Бош XX

Наші святочні пориви — палкі та вознеслі,

ніби й не нам волокти цю планиду грузьку.

Далі, все далі від нас рибалки і теслі,

Тільки предвічні сліди на воді та піску.

Годі рибалити, браття — глибини стемніли:

риба з морів у бляшанки тісні запливла.

Наші обійми схололи, обличчя змарніли

by Юрій Андрухович

Підземне зоо

“Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони…”

Б.-І. Антонич

Живуть кити під містом. І тритони.

А ще — дельфіни. В сумерку глибин,

в западинах, де чорний місяць тоне,

де вибрано породу з порожнин,

by Юрій Андрухович

Темниці

Липи в час доцвітання стоять золоті,

безгомінні.

«Було тут кілька темниць», — сказав

Неборак. О відлуння колишніх льохів

з назвами, як у дівчат чи винарень, —

«Доротка», «Під ангелом» і та найлютіша

«Татарня», де очі вмирали найперше,

Юрій Андрухович