Юрій Кузьмич
Я вкотре про тебе пишу
згадую нашу ніч... і не одну.
Згадую твої очі, чисті,
немов кришталь.
Знаєш, мені тебе жаль, чесно,
мені тебе жаль.
Вона не залишила слідів -
просто пішла від нас.
Тихо, спокійно, в останній раз,
ніби ми не такі як усі.
Чиста шкіра, без жодного пухирця,
Хтось казав: «Я кохаю тебе довіку», -
ти, розвісивши вуха,
слухав.
Шепотіли десь зовсім тихо -
розбери ці слова на звуки!
Я пам'ятаю кожен твій поцілунок,
я пам'ятаю кожну ніч з тобою,
я пам'ятаю те, що ти забула,
я пам'ятаю кожен твій погляд.
Я пам'ятаю першу нашу зустріч,
Не треба мені палких слів про любов,
освідчень дитячих не треба.
Не вірю, що зможу кохати я знову
і мріяти, дивлячись в небо.
За проміжок я все це пройшов
