Іван Андрусяк: Всі вірші автора

Всі вірші Оригінали Переклади

« ‹ 1 2 3 4 5 6

…

› »

Копняки

він прийшов сюди в справах

але в перших же дверях

зустріли його копняком

він усміхнувся

це здалось йому навіть дотепним

спробував зайти ще раз

копняк

вирішив піднятися на другий поверх

by Іван Андрусяк

“не зимою не синім виляском”

не зимою не синім виляском

сином виразки крони й кореня

перестрибнути або вирости

місце каменя місце комина

обриваючи тіні липові

саду голого мерзлі хрящики

від великого до великого

by Іван Андрусяк

“чого мені далі чекати жінки і вода”

чого мені далі чекати жінки і вода

піски і дерева в руці череватого будди

і тихий коханець покірно іде по слідах

цитуючи коло за колом лукаві талмуди

і день вимиває розморені шпальти млина

гартоване мливо розсовує в білі тераси

і глина неначе дружина покірна й сумна

Іван Андрусяк

Добрий психіатр

спочатку все було так

як я й сподівався

побої

льодяний душ

смердюча компанія натхненних

чорноробів з провінції

аж ось прийшов добрий психіатр

він не задавав зайвих питань

Іван Андрусяк

“тонкого сну знакоме відображення”

тонкого сну знакоме відображення

на дні ріки — чи доживеш до дна

немов провини порскають ображено

ламкі комахи з білого човна

урізноводь —

любити і прощатися

Іван Андрусяк

“це не вічне як птах і вода”

це не вічне як птах і вода

не дозволене мохом і реріхом

кучерявого сліду руда

просувається ламаним берегом

так повинно маліти життя

з попелюшки на унцію попелу

недоконане передчуття

by Іван Андрусяк

“парадокси розмножень звичайні як дріт”

парадокси розмножень звичайні як дріт

червоніючи світ обростає пилком

та западину тіла не винести вбрід

ні веслом розпанаханим ні язиком

фарба злущена з диму і риби цвітуть

і регоче примарна дружина ріки

але подумки з ночі надточують путь

by Іван Андрусяк

“живемо під чортом неначе під Богом”

живемо під чортом неначе під Богом

і вправно жонглюєм словами

в яких від глибин від прасуті святого

немає ні грама

заплутані ми у своїх переплутах

у путах своїх нерозривних

а хто розриває розрубує пута

by Іван Андрусяк

“остроголосні привиди речей”

остроголосні привиди речей

ще міняться ще несть їм ореолу

якого безу простір цей тече

яким крилом перегортає тору

мислитель масок викришив пісок

сліпі долоні як вершини бруду

ще шов не довершив сьогодні крок

Іван Андрусяк

“і обезводнена цим житієм”

і обезводнена цим житієм

духом сахари

каліґрафічно плетеш битлиєм

на марґіналі

пахне відлучена до корінця

ніч норовиста

і до грудей тобі нитка лиця

by Іван Андрусяк

“тризна острова втята в страх”

тризна острова втята в страх

знову з бруньок вилазять оси

і якийсь шолудивий птах

у сокири подушне просить

знову корчаться дні слуті

і жадота співає зрана

аспараґуса чорну тінь

by Іван Андрусяк

“нині тебе ще приймає земля”

нині тебе ще приймає земля

нині ще піт на подушках не вистиг

ми поспішаєм на бал з корабля

подарувати труну з аметистом

хай то не перстень а тільки труна

хай завелика але ж бо навіки

зовсім не шкода коштовного нам

by Іван Андрусяк