Іван Андрусяк: Всі вірші автора

Всі вірші Оригінали Переклади

« ‹ 1 2 3 4 5 6 7 8

…

› »

“не повертайся в жовтий ліс”

не повертайся в жовтий ліс

не повертайся

по розпорошених слідах

неандертальця

поміж рухомих ефемер

не загубися

чигає місяць з-за куща

by Іван Андрусяк

“вітер”

вітер

навздогад гортає

твоє волосся

так

як вогонь

сторінка за сторінкою

повільно пожирає

книгу

by Іван Андрусяк

Повернення в Ґалапаґос

ошалілий комівояжер

на блідій долоні короваю

вибирає з двох великих жертв

ту котра пелюстки обриває

лементом зачаєним — ад’ю! —

by Іван Андрусяк

“витинання на схилах гробів”

витинання на схилах гробів

все потроху — і місяць і віжки

птах на прив’язі до голубів

вибирає тварину пішки

неповторність потвори (не за гончарем) —

розгортання із білого в поле

я накрию тебе як сухий очерет

Іван Андрусяк

“за оводом терпне самотній сумний рамадан”

за оводом терпне самотній сумний рамадан

уже осипається мерва з чернечої брами

віддам тобі перстень і палець а сніг не віддам

нехай він тяжіє між нами тяжіє між нами

на дамбу не вийду там губи злюбованих слив

погруддя лілей герметична плутонна судома

яри за ярами там замшевий дощ настелив

by Іван Андрусяк

“синієш синім плачеш босим”

синієш синім плачеш босим

дітей годуєш волохатих

допоки братися за розум

на припічку чужої хати

миром казали — так і нині

опока сиплеться із глини

і не чекаючи пришестя

Іван Андрусяк

“за димом за струпом невидимі інші стихії”

за димом за струпом невидимі інші стихії

хорує над хором розгорнута кара нудьги

учора сказали вертайте голоблі на київ

сьогодні мовчали у степ розгортайте сніги

і дні непокірні як прісні водойми довкола

понуро і довго блукають лякають бредуть

вдягати попруги заучено мимрити ролі

Іван Андрусяк

Пам’яті Івана Косиніна

завертай мене боже додому

там дівчата як писанки гарні

там лубка на огризку лубкому

намалюю під муром каварні

там химери злітають з полотен

пастуха леонардо да гойї

там не ждуть покривала для плоті

by Іван Андрусяк

Вирок поезії

Андрієві Охрімовичу

я останній прозаїк блідих поколінь

я останній пророк мегаполісу

де червоною ниткою в календарі

інтроспекція власного голосу

де питають мене і питаюся я

by Іван Андрусяк

Простацький силогізм

запусто не дістанеш нічого путнього

захід сонця запусто

значить захід туфта

але щоби обригати кльозет класної ресторації

треба заплатити за горілку

ergo

by Іван Андрусяк

“вимірювати запахом чи кроком”

вимірювати запахом чи кроком

своє безумство зважишся чи ні

шкалу ридань як пута за пророком

карби перегортають водяні

розсердитись не стане зволікань

втекти не встигнеш лишиться забути

та ж катові котрий таврує длань

Іван Андрусяк

“звитяжці станули живими”

звитяжці станули живими

а сіль зійшла і все зійшло

і не вміщалося жало

щоб виправдовувати ними

оселя ближче до тепла

до грижі в мозку (до презумпції)

попід деревами просунутись

by Іван Андрусяк