Кіселичник Богдан
Зранку прокидаюся,
Беру телефон.
Дивлюсь на годину,
Встаю я бігом.
В телефоні шукаю,
Шукаю твій слід.
Набираю, збиваю,
Зупиняється світ.
Я бачив інші дороги,
Я знаю інші шляхи,
Куди несли мене стомлені ноги,
Звідки до дому вертались птахи.
Важкі ті далекі дороги,
Важкі ті безмежні шляхи.
Немає для них навіть Бога,
Два янгола на небі жили,
Кохання своє тримали в руках.
Так щиро сміялись, любили,
І радість горіла в очах.
Обмінялись серцями вони,
Так тепло і добре їм було у двох,
Що в душах жив промінь весни,
Ти така, як я хотів
Тебе я відпустив
І сотні раз жалів
Чи правильно вчинив?
Мільйони інших лиць
Мені твоє лиш сниться
Бо ти, така як я хотів
Ти ввійшла в моє життя
Ніжним поцілунком,
Розцвіла моя душа
Радощів ґатунком.
Запалало моє серце,
Засвітились очі,
Ти поклала в мою душу
Любов тої ночі.
Стою я на початку двох доріг.
Куди піти? Я сам не знаю!
Мені здається, що я зміг
Знайти дорогу ту до Раю.
Стою і думаю собі:
Піти ліворуч, може ні…
Праворуч йду, але ж не знаю
Я залишаюся один
Тебе немає біля мене
Слова розвіялись як дим
І ревнощів болючі сцени
Немає тої більше ласки
Нема прекрасних тих хвилин
Ми підсіли на любов
Я повторюю це знов
Знов інтриги, знов слова
Оп’яніла голова
Зустрічаю твої очі
Знов не сплю я тої ночі
Ми ж підсіли на любов
Тут справедливості права сумнівні,
Але ж на світі, всі здається, рівні?.
Дивлюсь, що відбувається навколо:
Хтось добре їсть,
А хтось тамує голод.
У когось гардероб безцінний,
А хтось немає що вдягнути – бідний.
Комусь дають усе, що він захоче,