Королева Гір Клавдія Дмитрів
Схилімо го́лови в молитві
За всіх убитих в час війни́
У нелюдські́й жорстокій битві,
У тих дія́ннях сатани.
Схилімо го́лови, вкраїнці,
Багато місій в кожного в житті,
Одна із них – мистецтву послужити,
Вона – красуня, наче в вишитті,
Життя із нею марно не прожити.
Гаратали по столиці
Ці́лу ніч потвори
І без голки вишивали
У небі узори.
Війна чому́сь обрала Україну.
А може ворог то її обрав?
Бере́ться знищить й мову солов’їну,
Для цьо́го план роками він складав.
Вона красива, наче наречена,
Україна – це Європа,
Й світ давно це визнає́,
Де не буде раschотопа,
Це нам віри додає.
Вишиванки, наче доля,
Наче квіти серед поля,
Так гаптовані, виши́вані вони.
Все тепло у них вкладали
І з любов'ю вишивали –
Повело́ся так у нас із давнини.
На Господа надію покладаю,
Й на мудрість, що Госпо́дь мені дає,
Від труднощів ніко́ли не втікаю
І дякую за сонце, що встає.
Надіюся щоразу ще й на себе,
Велика станція «Війна»,
Та ми її не замовляли.
Її замовив сатана,
Ми цьо́го зовсім не чекали.
Незвичне колесо життя –
Його крутімо, як фортуну,
Воно дарує почуття
І зачіпає диво-струни.
Воно все котиться кудись,
Само доро́гу обирає.
НЕВЖЕ?
Невже в обійми хочеш бра́ти,
Красиве тіло цілувати,
І пестити безперестанку
Щораз від вечора до ранку?
ВОГОНЬ ЛЮБОВІ
🌹🌿🥰🌹🌿🥰🌹🌿🥰🌹🌿🥰🌹🌿🥰
ІСКРА, ВОГОНЬ, ПАЛАХКОТІННЯ
Ти запалив в мені вогонь,
Між нами і́скра зародилась,
Тепло́ відчулось від долонь,
Вшановуєм пам’ять про нього сьогодні,
Ця постать велична для нас навіки,
Ніколи ті очі не були холодні,
Писав про життя він і вірші, й байки.
Він генієм був, для нас ним і зостався,