Лілія Яковенко
Я вільна від навʼязаних ілюзій
Тих, що ще вчора стягували світ
Тих, що хотіли від мене покори,
А я їм написала заповіт
Я вільна, недосяжна, особлива!
Кохання йде до порожнечі,
Коли розтрачуєш себе.
Якщо звичайні, дрібні речі
Нагадують, що все мине
Бо знову трапиться взаємність
Я не хочу їсти, чи пити,
Чи дивитись в майбутнє, можливо
Чомусь втратила змогу радіти
І любити, що завжди любила
Або просто зневірена нАвік.
