Марія Дригайло: Всі вірші автора

і рухи твої, відважні й легкі для мене - справжні дива

я ношу з собою всю нашу блакить -сьогодні вона заважка

зі всіх пропонованих рук у цю мить - мені не потрібна рука

коли б я взялася писати листи - мені б бракувало слів

навіть якщо ти підеш

залишиш кохання спогадам

залишиш мене із здогадом

відкинеш мої шматки

навіть якщо проклянеш

віддаш лютий досвід прикладам

прочитай це в очах моїх

я ступаю в життя безшумно

голос - мука, мовчання - гріх

час, вагання, надія, темно

кожна зустріч твоя відчувається як остання

відчиняєш вночі, навіть взимку, старе вікно

і чекаєш коли через нього зайде кохання

так виразно мовчиш, що всім іншим бракує слів

щоб почутими бути на фоні того мовчання