Марія Нарадка
Ти сильна жінка!
Ти падала не раз, і в мить ставала.
Ти підіймала каблуки і далі йшла.
І дуже впевнено усіх перемагала
І не замітила, коли себе перемогла.
А знаєш, я тебе не забуваю
Твій погляд, дотик ніжних рук
Лиш в глибині душі я відчуваю,
Що це кохання могло бути без мук
Буває часто так що ти літаєш,
Летиш накрилах легко й без вагань.
І виправдання сам собі шукаєш
Й навколо безліч дивних запитань.
