Олександр Остапович
сліпучий промінь в око впився
мою зіницю взяв в полон
чи є у райдуги у спектрі
отая барва - еталон
у ній себе я наче втілив
я люблю, що в мене є кішка
кішка любить, що в неї є хазяїн
взагалі то, я не стільки хазяїн
скільки той, хто відчиняє балкон
буває, вона про те просить
а буває ні
буває стою в АТБ напідпитку
освітлений білим ідеальним світлом
рву гаманцем кишеню тугу
в голові щось мугу та мугу
дістаю пива пів пляшки
зі зберігання камери
громістка химера з іржавого заліза
що суне й суне не може впасти
металічний дзвін лихолітньої долі
і майбутнє хоче у нас украсти
ми не маєм бути рабом і засобом
наша кров горіла і кипла