Олександра Небесна: Всі вірші автора

Ми з тобою в темпі вальсу,

кружляємо по тернистим шляхам нашого життя.

І ти питаєш в мене, в чому сенс?

А я тобі тихенько пролепечу в відповідь,

«Це доля наша, і ми самі

оберемо ким бути нам. Я хочу бути собою, та кружляти вальс життя, але тільки в твоїх ніжних руках, які обгортають талію мою.

146

Я хотіла тільки бути бажаною,

сидячи на крильці в повній самоті

та нав’язлими думками.

Щоб жити має бути сенс, а в моєму випадку це просто існування?

Чи є самогубство ознакою слабкості?

Якщо це так, чи є слабкість-жити без мотива?

Холодна ванна та гаряче тіло

Оповите стражданням та біллю, проклятих душ із загробного світу,

Де ми були такі безтурботні в танці чортів

Над червоним промінням потаємних бажань з самого раю,

Вигаданими обставинами холодної ночі

Гаряч на кінчику носу від сигарети,

Яку курили тільки твої вуста.

Твої янтарні очі, закуті пеленою сліз

Плинуть у часі, мов річка вдолі.

Твоя посмішка — стихія,

не втекти від її чар.

Ця холодна липнева ніч.

Проте холодно либонь лише мені.

Ні подушці гарячій від сліз,

ні задушливому ліжку,

не так холодно та боязко, як мені.